Як еволюціонували британські двоповерхові автобуси (ВІДЕО)
Еволюція британських двоповерхових автобусів більш ніж за 100 років відображає шлях від машин із простими дерев’яними кузовами до високотехнологічного транспорту Zero Emission.
Почалося все 1920 року з даблдекера AEC S-типу, який мав відкриту верхню палубу. Незабаром з’явилася модель NS-типу (1922 р.), яка отримала нижче шасі, що дозволило встановити другий поверх з жорстким дахом.
Leyland Titan TD1, дебютувавши 1927-го, відрізнявся більш комфортабельною, закритою кабіною водія. Наступні AEC Regent I (1929 р.) і Regent III RT (1939 р.) перевели парк «двоповерхівок» на використання більш тягових, дизельних двигунів.
Післявоєнне розширення призвело до появи Leyland Titan PD2 (1946 р.) зі сталевим кузовом. А кульмінацією став вихід на ринок легендарного AEC Routemaster (1954 р.) з алюмінієвим, несівним кузовом і низькорамного Bristol Lodekka (1949 р.).
Повна революція у конструкції відбулася з появою моделей Leyland Atlantean (1958 р.) та Daimler Fleetline (1960 р.), у яких силова установка розташовувалась уже в задній частині, що дозволило здійснювати посадку через широкі передні двері.
Це компонування одержало подальший розвиток у прямокутному за формою Leyland Titan B15 (1977 р.) та MCW Metrobus (1977 р.), перш ніж Dennis Trident 2 (1997 р.) започаткував революцію в області низькопідлогових автобусів для людей з обмеженими можливостями пересування.
Етапною подією стало створення аеродинамічного Alexander ADL Enviro400 (2005 р.). У 2026 році лінійку даблдекерів вінчає Wrightbus New Routemaster/StreetDeck; шедевр з нульовим рівнем викидів, що використовує гібридні, водневі або електричні технології та відрізняється оригінальним, асиметричним склінням – найвище втілення екологічного громадського транспорту.
