Remote, гібрид чи офіс? Як українські ІТ-компанії обирають формат роботи в умовах тривог і обстрілів
Обов’язкових офісних днів немає»
Скільки днів на тиждень людина має провести в офісі? Нуль. У Ciklum формально це називають гібридним форматом, але на практиці фахівець може вільно піти на full remote, а офіс лишається відкритим радше як опція, ніж вимога. У Levi9 підхід звучить майже дослівно так само — «не hybrid, а гнучкість і довіра» — з одним важливим нюансом: рішення, коли команді варто зібратись разом, там віддають самим командам, а не прописують згори єдиним правилом для всієї компанії. У EPAM Україна історія ще давніша — політика щодо офісу не змінювалась з часів пандемії, коли компанія за кілька днів перевела всіх на віддалену роботу і з тих пір просто не бачила причин це переграти.
А є компанії, для яких ремоут — це взагалі не «форма гнучкості», а базова конструкція бізнесу. У ZONE3000 обов’язкової вимоги працювати з офісу немає в принципі, за винятком хіба що вузьких технічних ролей — наприклад, тих, хто підтримує мережеву інфраструктуру чи обслуговує обладнання. І навіть там графік присутності команда узгоджує сама. У Railsware йдуть ще далі: 80–90% людей не бувають в офісі взагалі або заглядають туди епізодично, а компанія працює віддалено чи не з моменту заснування — задовго до того, як remote став мейнстримом. «Всі наші основні процеси спроєктовані насамперед для ефективної віддаленої роботи», — пояснює Оля Удудяк, Chief of Staff Railsware. Офіси й коворкінги там існують не як робоче місце за замовчуванням, а як хаб — точка, куди приїжджають побачитися, а не звідки працюють щодня.
У SoftServe формат теж лишається питанням особистої домовленості: людина погоджує з менеджером, з дому їй працювати чи з офісу, або комбінувати. «Це дозволяє зберігати продуктивність навіть у складних умовах, коли зовнішні обставини впливають на розпорядок дня», — каже Олена Лебедєва, Regional Head of People Ukraine. Певні команди, за її словами, можуть мати свої внутрішні домовленості про спільні дні в офісі, але це радше локальна ініціатива, ніж політика зверху.
Не HR-мода, а безпека
Якщо копнути глибше, за фразою «гнучкий формат» майже завжди ховається одна й та сама причина — і вона не про продуктивність чи корпоративну культуру. У Levi9 говорять про це прямо: після початку повномасштабного вторгнення безпека працівників стала головним принципом, який досі визначає підхід компанії до офісу. І йдеться не лише про очевидний ризик перебування в самому приміщенні під час тривоги. Дорога на роботу в Києві часто вже сама по собі — випробування: після нічних обстрілів виникають затори, а під час повітряної тривоги наземна частина метро між лівим і правим берегами просто не працює. Але навіть якщо дістатись офісу вдалося, це ще не кінець історії — після важкої ночі сам офісний день може стати додатковим фізичним і емоційним навантаженням. Тому гібридний формат тут — не бонус, а спосіб дати людині щодня заново оцінювати власний стан і вирішувати, звідки їй сьогодні краще працювати.
Але це не означає, що офіс став непотрібним — він просто змінив роль. З місця, куди треба приходити щодня, він перетворився на опору на випадок, коли все інше не працює. У Ciklum усі українські локації обладнані укриттями з достатньою кількістю робочих місць, інтернетом, запасом води й акумуляторами саме для тривалих повітряних тривог, а ще резервними джерелами живлення — київський офіс, за словами компанії, здатен працювати автономно щонайменше сім днів поспіль. У SoftServe кажуть про схожу логіку простіше: офіс — місце, куди завжди можна приїхати попрацювати й «підзарядитися під час блекаутів».
ZONE3000 пішли ще на крок далі й замість одного великого офісу побудували мережу з 15 невеликих хабів-коворкінгів у великих містах України на додачу до двох постійних представництв у Львові та Харкові. Ідея та сама — дати людям альтернативну точку для роботи саме тоді, коли працювати з дому стало неможливо: чи то через блекаут, чи з будь-якої іншої причини.
Зарплата від формату не залежить
На запитання, чи впливає обраний формат роботи на зарплату чи компенсаційний пакет, усі компанії відповіли однаково — ні. У Levi9 додають важливе уточнення: гнучкість не означає, що команда існує суто онлайн, тому компанія регулярно організовує спільні події й неформальні зустрічі — саме щоб зберегти можливість бачитися наживо, навіть коли щоденна робота цього не вимагає.
У Railsware, каже Оля Удудяк, Chief of Staff, компенсація залежить від ролі, експертизи людини та її впливу на бізнес, а не від того, працює вона з дивана чи з-за офісного столу. Винятком лишаються хіба що поодинокі позиції, для яких фізична присутність потрібна за самою природою роботи, наприклад офіс-менеджер, — але таких ролей у компанії одиниці.
Втрачати кандидатів через формат роботи — не про IT
dev.ua також запитав, чи були випадки, коли людина йшла з компанії через вимогу частіше з’являтися в офісі, або навпаки — коли компанія втрачала кандидата, бо не могла запропонувати ремоут. Відповідь виявилась однозначною скрізь, де ми її отримали: таких кейсів не було. У SoftServe це сформулювали максимально прямо, у ZONE3000 — ще простіше: ситуація не могла статися в принципі, бо обов’язкової вимоги приходити в офіс у них немає взагалі.
У Railsware пояснюють це логікою, а не збігом обставин: якщо немає обов’язкової присутності, немає й підстав для такого сценарію звільнення. А втрату кандидата через відсутність ремоуту там вважають взагалі неможливою — бо ремоут для компанії не опція, яку можна запропонувати або не запропонувати, а базовий формат роботи, про який чесно розповідають ще на етапі найму. «Для значної кількості кандидатів це ще одна перевага Railsware як роботодавця», — додає Оля Удудяк.
Що буде з офісами у 2026–2027 роках
Наразі скорочувати кількість локацій і офісні площі опитані компанї не планують. У EPAM фокус зараз не на метражі, а на стійкості: компанія вкладається в те, щоб офіси працювали безперебійно й лишались продуктивним середовищем, а не в те, щоб їх розширювати чи скорочувати. SoftServe та ZONE3000 теж не планують суттєвих змін — останні нагадують, що їхні 15 хабів по країні вже й так покривають потребу в локальній присутності практично будь-де.
Своєю чергою у Railsware керуються принципом «Do what makes sense»: рішення про офіс приймають не через ринковий тренд на масове повернення чи, навпаки, повну відмову від нього, а через реальну відвідуваність конкретного простору. Показова історія сталася з коворкінгом компанії у Варшаві — з часом туди почали заглядати дедалі рідше, бо частина команди переїхала, а частина оселилась за межами міста, і їздити щодня до центру просто не було сенсу. Компанія закрила простір і перенаправила бюджет у гнучкіший формат — travel-to-the-office budget, яким тепер можуть користуватись значно більше людей із різних країн.
/
Поки частина світового IT-ринку сперечається, чи варто масово повертати людей в офіси, в Україні це питання давно вирішене — тільки не так, як здається на перший погляд. Тут формат роботи визначає не корпоративна мода, а простіша й важча логіка: чи доїде людина вранці на роботу, якщо вночі був обстріл, чи є де сховатись під час тривоги і чи витримає офіс черговий блекаут.
dev.ua поговорив із ІТ-компаніями в Україні про те, як вони живуть із цим питанням сьогодні. І хоча формулювання в кожної свої, підхід у Ciklum, Levi9, EPAM, ZONE3000, SoftServe та Railsware виявився напрочуд спільним: жодних жорстких правил, натомість — довіра команді й інфраструктура на випадок, якщо все піде не за планом.
