Мін’юст оприлюднив переклад рішення ЄСПЛ про звільнення голови КСУ Шевчука

0

ЄСПЛ одноголосно визнав, що звільнення Станіслава Шевчука з посади судді Конституційного Суду України у 2019 році порушило ст. 6 § 1 Конвенції через відсутність безсторонності та ст. 8 Конвенції через невідповідність застосованих норм вимогам чіткості й передбачуваності.

72aa6f5c1530e065e352bb68e8e5d0ef8ca9f9b7e3f7585824f21a3dcc111dad

Міністерство юстиції оприлюднило український переклад рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шевчук проти України» (Shevchuk v. Ukraine, заява № 474/21) від 25 червня 2026 року.

ЄСПЛ одноголосно визнав, що звільнення Станіслава Шевчука з посади судді Конституційного Суду України у 2019 році порушило ст. 6 § 1 Конвенції через відсутність безсторонності та ст. 8 Конвенції через невідповідність застосованих норм вимогам чіткості й передбачуваності.

Обставини справи

Станіслава Шевчука Верховна Рада обрала суддею КСУ у 2014 році, а в лютому 2018 року він став головою Суду. У березні 2019 року троє суддів поширили серед колег 32-сторінкову записку, в якій звинуватили його в перевищенні повноважень, призначенні позаштатних радників, політичних заявах та інших порушеннях. 17 квітня 2019 року Постійна комісія КСУ з питань регламенту та етики дійшла висновку про наявність підстав для його звільнення, а 14 травня 2019 року КСУ на спеціальному пленарному засіданні 12 голосами звільнив Шевчука з посади судді за істотний дисциплінарний проступок і систематичне нехтування обов’язками (§ 7–22).

Окружний адміністративний суд міста Києва 11 жовтня 2019 року визнав звільнення незаконним і поновив Шевчука на посадах судді та голови КСУ. Однак 2 грудня 2019 року КСУ ухвалив рішення, за яким будь-які його рішення не підлягають оскарженню незалежно від форми, після чого апеляційний суд закрив провадження, а Верховний Суд 14 серпня 2020 року залишив це рішення в силі (§ 26–32).

Позиція ЄСПЛ

КСУ — «суд» у дисциплінарній справі. ЄСПЛ визнав, що КСУ, діючи як дисциплінарний орган, був «судом» у розумінні ст. 6 Конвенції. Тому перша умова тесту Vilho Eskelinen не виконана, ст. 6 застосовна в цивільному аспекті, а скаргу на відсутність доступу до суду визнано неприйнятною: право на апеляцію зі ст. 6 не випливає (§ 72–76).

Судді-обвинувачі ухвалили рішення. Двоє суддів, які сформулювали звинувачення, ініціювали провадження й активно підтримували звинувачення, згодом вирішили справу по суті. Така подвійна роль, за об’єктивним тестом, ставить під сумнів їхню безсторонність (§ 95). На той час не існувало правил, які зобов’язували б цих суддів заявити самовідвід або вимагали б розглянути заяву Шевчука про їхній відвід, а КСУ не навів переконливих причин, чому ці судді мали брати участь у розгляді (§ 97–98).

Звільнення з посади судді за дії голови Суду. КСУ не пояснив ні того, які саме підстави для звільнення застосовано, ні того, чому за порушення, пов’язані з адміністративною роботою голови Суду, Шевчука звільнили з посади судді. Тлумачення норм у його справі не відповідало вимогам чіткості й передбачуваності, тож втручання у право на повагу до приватного життя не було «згідно із законом» (§ 123, 127–128).

Свобода вираження поглядів. Скаргу за ст. 10 Конвенції щодо інтерв’ю, в якому Шевчук заявив, що не приводитиме до присяги Президента в разі фальсифікації виборів, ЄСПЛ визнав необґрунтованою, оскільки повного тексту інтерв’ю суду не надали (§ 133).

ЄСПЛ присудив заявникові 2000 євро відшкодування моральної шкоди, а вимогу про відшкодування понад 344 тис. євро втраченого заробітку відхилив через відсутність доказів (§ 139–140). Суддя від України Микола Гнатовський у розгляді справи участі не брав, його замінив суддя ad hoc.

Події після звернення до ЄСПЛ

За даними, наведеними в рішенні, у березні 2023 року Шевчук звернувся до КСУ з проханням переглянути рішення про звільнення та прийняти його відставку. 3 грудня 2025 року Постійна комісія КСУ визнала звільнення 2019 року необґрунтованим, зазначивши, що законодавче регулювання дисциплінарної відповідальності суддів КСУ на той час не було чітким і передбачуваним, і рекомендувала розглянути питання про відставку (§ 34–36).

Практика ЄСПЛ

ЄСПЛ спирався, зокрема, на рішення Vilho Eskelinen and Others v. Finland [ВП] (заява № 63235/00, 19 квітня 2007 року), Oleksandr Volkov v. Ukraine (заява № 21722/11, 9 січня 2013 року, § 115) та Micallef v. Malta [ВП] (заява № 17056/06, 15 жовтня 2009 року, § 95–99) щодо об’єктивної безсторонності й процедур відводу.

Що це означає

Аналітично. Рішення має значення не лише для КСУ. ЄСПЛ вкотре підтвердив стандарт, сформований ще в справі «Олександр Волков проти України»: особа, яка ініціює дисциплінарне провадження і висуває звинувачення, не може потім вирішувати справу по суті. Для будь-яких дисциплінарних органів — ВРП, ВККС, КДКА чи КДКП — це означає, що відсутність прямих правил про відвід не звільняє від обов’язку забезпечити безсторонність складу.

Окремо важливий висновок щодо ст. 8: звільнення з посади судді не може ґрунтуватися на порушеннях, пов’язаних лише з адміністративною посадою, без чіткого правового зв’язку між ними. Водночас ЄСПЛ не поставив під сумнів остаточність рішень КСУ як такого: проблему він убачив не в неможливості оскарження, а в упередженості складу і невизначеності закону.

Читайте також на ADVOKAT POST

  • Матеріали НСРД без судової оцінки не можуть бути підставою для звільнення судді — адвокат Мацко — стандарти доказування у справах про звільнення суддів.
  • ЄСПЛ визнав дисциплінарне відсторонення судді за позасудові заяви порушенням статті 10 Конвенції — інша справа ЄСПЛ про дисциплінарну відповідальність судді.
  • КСУ визнав неконституційним припинення виплати суддівської винагороди мобілізованим суддям на підставі КЗпП — практика КСУ щодо статусу суддів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *